1. Словник української мови в 11 томах

уява

УЯ́ВА, и, ж.

1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості.

Я був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя, здавалось, існувало в двох аспектах, які змагалися між собою — реальному і уявному (Довж., І, 1958, 13);

Надзвичайно важливим у теорії Станіславського є розвиток уяви в актора (Мист. кіно, 1955, 48);

// Думка, свідомість, фантазія.

Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа — я почуваю себе щасливим (Коцюб., III, 1956, 282);

Нараз серед тої сутолоки гадок змалювала його уява перед його очима кухарку Пазю (Март., Тв., 1954, 243);

Тим часом його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (Фр., IV, 1950, 28);

Знову стук, та вже чутніш. Думка: тріснуло де-небудь, Ворухнулося що-небудь, Вітер б’є в шибки буйніш… Таємниця? Ніякої… Відки взятись, як і з чого? Плід уяви навісної… (Граб., І, 1959, 462);

Село Чуртанка було в уяві мандрівників заповітним куточком, закинутим у дикі нетрі глухої тайги (Донч., II, 1956, 28);

І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6);

Робочий стіл. В уяві — моря гладь, Пісок і галька, вимита до блиску… На рейді кораблі, а ген — чайки летять, Гойдає яхту хвиля, мов колиску (Забашта, Вибр., 1958, 51).

Залиша́тися (залиши́тися, зостава́тися, зоста́тися) в уя́ві див. залиша́тися, зостава́тися; Підно́ситися (піднести́ся) в уя́ві див. підно́ситися;

Склада́ється (скла́лася) уя́ва див. склада́тися;

Склада́ти (скла́сти) уя́ву див. склада́ти;

Сплива́ти (спливти́) в уя́ві див. сплива́ти.

2. рідко. Те, що відтворене в свідомості; образ.

[Йонові] згадалась сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (Коцюб., І, 1955, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уява — уя́ва , уя́вляти: воображеніе, воображать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. уява — уя́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. уява — УЯВА – УЯВЛЕННЯ Уява. Здатність уявляти – змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазування. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  4. уява — г. виображення, ФР. думка, свідомість, фантазія <н. у моїй уяві>; Р. образ, зображення; п! УЯВЛЕННЯ. Словник синонімів Караванського
  5. уява — див. мрія Словник синонімів Вусика
  6. уява — Психічний процес, який полягає у створення людиною нових образів, думок, уявлень, ідей тощо на гранті попереднього художньо-музичного досвіду. Словник-довідник музичних термінів
  7. уява — УЯ́ВА, и, ж. 1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Словник української мови у 20 томах
  8. уява — -и, ж. 1》 Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь у думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь у думках, свідомості. || Думка, свідомість, фантазія. 2》 рідко. Те, що відтворене у свідомості; образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. уява — Образи предметів і ситуацій, які викликані у свідомості незвичайними зовнішніми подразниками; у відтворенні спирається гол. чином на процеси пам'яті, у. творча з'являється на основі попередніх спостережень і знань. Універсальний словник-енциклопедія
  10. уява — перекидатися / переки́нутися ду́мкою (думка́ми, уя́вою і т. ін.) до кого—чого, на кого—що, у що. Починати думати про кого-, що-небудь, уявляти когось, щось. Фразеологічний словник української мови
  11. уява — УЯВА — в теорії пізнання — одна з пізнавальних здатностей, полягає у вільній переробці в свідомості пізнавального образу об'єкта або утворенні нових наочних чи абстрактних побудов на довільних засадах^ Для... Філософський енциклопедичний словник
  12. уява — О́БРАЗ (зовнішній вигляд, зовнішність когось, що виникає в пам'яті, уяві), ПОДО́БА, ПОДОБИ́ЗНА, УЯ́ВА рідше. Марисі знов виринає перед очима образ тієї жінки, що зосталась на пристані з своїм розпачем і надією матері (О. Словник синонімів української мови
  13. уява — Уя́ва, -ви, в -ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)