1. Літературне слововживання

уява

УЯВА – УЯВЛЕННЯ

Уява. Здатність уявляти – змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазування. Вж. зі сл.: багата, буйна, дитяча, дитини, збуджена, мимовільна, поетична, творча, художня, убога, хвора, людини, письменника; плід уяви, сила уяви, залишитися в уяві, спливати в уяві. – Стійте, стійте, давні чари, Хай в уяві щастя гає! (Г.Чупринка); З оповідання Марти він змалював у своїй уяві образ лагідної, терпеливої, пасивної дівчини (Б.Лепкий); Ридання струснули її тілом, а в уяві випливло усміхнене Романове лице (Вал. Шевчук).

Уявлення. Знання, розуміння чогось. Вж. зі сл.: викривлене, загальне, наше, неточне, повне, помилкове, правильне, релігійне, слабе, чітке, про мистецтво, про письменника, про розвиток суспільства; давати уявлення, зберігати уявлення, складати уявлення, спростовувати уявлення.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уява — уя́ва , уя́вляти: воображеніе, воображать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. уява — уя́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. уява — г. виображення, ФР. думка, свідомість, фантазія <н. у моїй уяві>; Р. образ, зображення; п! УЯВЛЕННЯ. Словник синонімів Караванського
  4. уява — див. мрія Словник синонімів Вусика
  5. уява — Психічний процес, який полягає у створення людиною нових образів, думок, уявлень, ідей тощо на гранті попереднього художньо-музичного досвіду. Словник-довідник музичних термінів
  6. уява — УЯ́ВА, и, ж. 1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Словник української мови у 20 томах
  7. уява — -и, ж. 1》 Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь у думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь у думках, свідомості. || Думка, свідомість, фантазія. 2》 рідко. Те, що відтворене у свідомості; образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. уява — Образи предметів і ситуацій, які викликані у свідомості незвичайними зовнішніми подразниками; у відтворенні спирається гол. чином на процеси пам'яті, у. творча з'являється на основі попередніх спостережень і знань. Універсальний словник-енциклопедія
  9. уява — перекидатися / переки́нутися ду́мкою (думка́ми, уя́вою і т. ін.) до кого—чого, на кого—що, у що. Починати думати про кого-, що-небудь, уявляти когось, щось. Фразеологічний словник української мови
  10. уява — УЯВА — в теорії пізнання — одна з пізнавальних здатностей, полягає у вільній переробці в свідомості пізнавального образу об'єкта або утворенні нових наочних чи абстрактних побудов на довільних засадах^ Для... Філософський енциклопедичний словник
  11. уява — О́БРАЗ (зовнішній вигляд, зовнішність когось, що виникає в пам'яті, уяві), ПОДО́БА, ПОДОБИ́ЗНА, УЯ́ВА рідше. Марисі знов виринає перед очима образ тієї жінки, що зосталась на пристані з своїм розпачем і надією матері (О. Словник синонімів української мови
  12. уява — Уя́ва, -ви, в -ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. уява — УЯ́ВА, и, ж. 1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Словник української мови в 11 томах