уява

УЯВА — в теорії пізнання — одна з пізнавальних здатностей, полягає у вільній переробці в свідомості пізнавального образу об'єкта або утворенні нових наочних чи абстрактних побудов на довільних засадах^ Для У. є характерними: видумка, яка вносить у конструкцію образу нові компоненти, що суттєво змінюють існуючі уявлення про звичний перебіг подій і розривають усталений ланцюг логічних міркувань, надаючи їм неочікуваного повороту; гранична ідеалізація об'єктів та гіперболізація окремих їх властивостей, що надає предметам і явищам особливого онтологічного статусу й іноді приписує дійсності нереальне забарвлення; позірна випадковість асоціацій, коли в єдине ціле пов'язуються елементи, наявність зв'язків між якими в реальності не знаходить на даному рівні розвитку пізнання ні належних підтверджень, ні спростувань і є проблематичною. У. має місце вже на рівні сприймання і уявлення, але з повною силою проявляє себе в сфері мислення. Вона є основою т. зв. методу мисленнєвого експерименту в науковій і технічній творчості, побудови гносеологічного ідеалу. Завдяки У. процес пізнання набуває активного творчого характеру, що є необхідною передумовою висунення нових, інколи т. зв. "безглуздих" ідей, гіпотез, наукових теорій, відкриття нових закономірностей, передбачення існування невідомих або створення штучних областей реальності. У., яка розгортається на науковій основі, є дієвим засобом досягнення об'єктивної істини. В той же час вона може бути шляхом, що заводить в оману, формою відриву від реальності, зокрема в релігії. Біологічні та психофізичні аспекти У. вивчає фізіологія, психологія, психоаналіз.

П. Йолон

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уява — Образи предметів і ситуацій, які викликані у свідомості незвичайними зовнішніми подразниками; у відтворенні спирається гол. чином на процеси пам'яті, у. творча з'являється на основі попередніх спостережень і знань. Універсальний словник-енциклопедія
  2. уява — УЯ́ВА, и, ж. 1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Словник української мови у 20 томах
  3. уява — Психічний процес, який полягає у створення людиною нових образів, думок, уявлень, ідей тощо на гранті попереднього художньо-музичного досвіду. Словник-довідник музичних термінів
  4. уява — О́БРАЗ (зовнішній вигляд, зовнішність когось, що виникає в пам'яті, уяві), ПОДО́БА, ПОДОБИ́ЗНА, УЯ́ВА рідше. Марисі знов виринає перед очима образ тієї жінки, що зосталась на пристані з своїм розпачем і надією матері (О. Словник синонімів української мови
  5. уява — УЯВА – УЯВЛЕННЯ Уява. Здатність уявляти – змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазування. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  6. уява — г. виображення, ФР. думка, свідомість, фантазія <н. у моїй уяві>; Р. образ, зображення; п! УЯВЛЕННЯ. Словник синонімів Караванського
  7. уява — УЯ́ВА, и, ж. 1. Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь в думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь в думках, свідомості. Я був дуже мрійливим хлопчиком. Словник української мови в 11 томах
  8. уява — уя́ва , уя́вляти: воображеніе, воображать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  9. уява — уя́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  10. уява — див. мрія Словник синонімів Вусика
  11. уява — -и, ж. 1》 Здатність образно створювати або відтворювати кого-, що-небудь у думках, свідомості; відтворювання кого-, чого-небудь у думках, свідомості. || Думка, свідомість, фантазія. 2》 рідко. Те, що відтворене у свідомості; образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  12. уява — перекидатися / переки́нутися ду́мкою (думка́ми, уя́вою і т. ін.) до кого—чого, на кого—що, у що. Починати думати про кого-, що-небудь, уявляти когось, щось. Фразеологічний словник української мови
  13. уява — Уя́ва, -ви, в -ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)