фенотип

феноти́п

-у, ч., біол.

Сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку.

Значення в інших словниках

1. фенотип — феноти́п іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фенотип — ФЕНОТИ́П, у, ч., біол. Сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку. Фенотип складається з ознак і властивостей, які потенціально закладені були вже в зародковій плазмі майбутнього організму (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. фенотип — феноти́п (від грец. φαίνομαι – з’являюсь і тип) сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку. Визначається спадковою основою організму (див. генотип) та умовами, в яких відбувається розвиток даного організму.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. фенотип — Комплекс ознак організму (анатомічних, фізіологічних, морфологічних та ін.), які сформувалися під впливом спадкових факторів (генів) і умов середовища.  Універсальний словник-енциклопедія
5. фенотип — ФЕНОТИ́П, у, ч., біол. Сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку. Фенотип складається з ознак і властивостей, які потенціально закладені були вже в зародковій плазмі майбутнього організму (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 148).  Словник української мови в 11 томах