фестон

фесто́н

-а, ч.

1》 Невеликий, зубчастої або округлої форми, виступ, низкою яких оздоблюють краї чого-небудь (завіси, сукні тощо).

|| Такого вигляду оздоба на чомусь.

2》 Живописна, ліпна й т. ін. оздоба, що має вигляд зубчастого або хвилястого візерунка, гірлянди тощо; один із виступів, зубчиків такої оздоби.

Значення в інших словниках

1. фестон — Фесто́н: — плетиво у вигляді ланцюжка з квітів, орнаменти такої ж форми [31]  Словник з творів Івана Франка
2. фестон — фесто́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. фестон — ФЕСТО́Н, а, ч. 1. Невеликий, зубчастої або округлої форми, виступ, низкою яких оздоблюють краї чого-небудь (завіси, скатертини, сукні тощо). Надіває [панночка] на Андрія серпанкову шемізетку [сорочку] з фестонами, гаптованими золотом (О.  Словник української мови у 20 томах
4. фестон — фестон гірлянда (ст): Коли наблизився день приїзду гостя, старші кляси гімназії прибирали сходи фестонами зі смеречини (Шухевич)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. фестон — фесто́н (фраиц. feston, з італ. festone, від festa – свято) 1. Живописна або скульптурна прикраса у вигляді зубчастого чи хвилястого візерунка. 2. Зубчики на краях завіси, жіночого плаття.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. фестон — ФЕСТО́Н, а, ч. 1. Невеликий, зубчастої або округлої форми, виступ, низкою яких оздоблюють краї чого-небудь (завіси, скатертини, сукні тощо). Надіває [панночка] на Андрія серпанкову шемізетку з фестонами, гаптованими золотом (Довж.  Словник української мови в 11 томах
7. фестон — (фр. < італ. — гірлянда, свято) 1. Зубчастий профіль архітектурного елементу. 2. Прикраса у вигляді зубчастого, хвилястого мережива або язикоподібного зубця з китичкою, який часто вживається у ламбрекенах.  Архітектура і монументальне мистецтво