фокусник

фо́кусник

-а, ч.

1》 Той, хто показує фокуси; артист, який показує фокуси (див. фокус II 1)).

2》 перен., розм. Той, хто вдається до незвичайних дій, вивертів, хитрощів.

3》 Факір; ілюзіоніст.

Значення в інших словниках

1. фокусник — фо́кусник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. фокусник — Штукар, див. фігляр  Словник чужослів Павло Штепа
3. фокусник — ФО́КУСНИК, а, ч. 1. Той, хто показує фокуси; артист, який демонструє фокуси (див. фо́кус² 1). Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. фокусник — ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині...  Словник синонімів української мови
5. фокусник — ФО́КУСНИК, а, ч. 1. Той, хто показує фокуси; артист, який показує фокуси ( див. фо́кус² 1). Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Дмит.  Словник української мови в 11 томах