фучати

фуча́ти

-чу, -чиш, недок., діал.

Сапати, пихкати, дути.

Значення в інших словниках

1. фучати — Сопіти [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. фучати — ФУЧА́ТИ, фучу́, чи́ш, недок., діал. Сопіти, пихтіти, дути. Лягла спати, а сама з просоння зачала фучати (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. фучати — Фучати, фучу, -чиш гл. = футіти. Лягла спати, а сама з просони зачала фучати. Драг. 331. Він надходиш десь так вночі, фучит. Драг. 331.  Словник української мови Грінченка