фучати

ФУЧА́ТИ, фучу́, чи́ш, недок., діал.

Сопіти, пихтіти, дути.

Лягла спати, а сама з просоння зачала фучати (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. фучати — Сопіти [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. фучати — -чу, -чиш, недок., діал. Сапати, пихкати, дути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фучати — Фучати, фучу, -чиш гл. = футіти. Лягла спати, а сама з просони зачала фучати. Драг. 331. Він надходиш десь так вночі, фучит. Драг. 331.  Словник української мови Грінченка