фучати
ФУЧА́ТИ, фучу́, чи́ш, недок., діал.
Сопіти, пихтіти, дути.
Лягла спати, а сама з просоння зачала фучати (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фучати — Сопіти [IV] Словник з творів Івана Франка
- фучати — -чу, -чиш, недок., діал. Сапати, пихкати, дути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фучати — Фучати, фучу, -чиш гл. = футіти. Лягла спати, а сама з просони зачала фучати. Драг. 331. Він надходиш десь так вночі, фучит. Драг. 331. Словник української мови Грінченка