1. Словник української мови Грінченка

фучати

Фучати, фучу, -чиш

гл. = футіти. Лягла спати, а сама з просони зачала фучати. Драг. 331. Він надходиш десь так вночі, фучит. Драг. 331.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фучати — Сопіти [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. фучати — ФУЧА́ТИ, фучу́, чи́ш, недок., діал. Сопіти, пихтіти, дути. Лягла спати, а сама з просоння зачала фучати (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. фучати — -чу, -чиш, недок., діал. Сапати, пихкати, дути. Великий тлумачний словник сучасної мови