халабуда
халабу́да
-и, ж.
1》 Убога оселя, хата.
|| Рід намету, що має основу з жердя, критого соломою, корою, шкірами і т. ін.; буда, курінь.
2》 Критий віз.
|| Верх, напівкругле накриття на возі.
3》 Невелике крите приміщення для собаки; конура, будка.
Великий тлумачний словник сучасної української мови