халабуда

халабу́да

-и, ж.

1》 Убога оселя, хата.

|| Рід намету, що має основу з жердя, критого соломою, корою, шкірами і т. ін.; буда, курінь.

2》 Критий віз.

|| Верх, напівкругле накриття на возі.

3》 Невелике крите приміщення для собаки; конура, будка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

халабуда — халабу́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
халабуда — Намет, курінь, буда; (бідна) ХАЛУПА; (віз) балагула; (на возі) накриття, верх; (собача) будка, хижа. Словник синонімів Караванського
халабуда — I буда, будка, будочка, катрага, катражка, куреник, курінець, курінь, халабудка, халупа, халупина, халупка, халупчина, халупчинка, хатчина, хижа, хижка, ятка, яточка (див. будинок) II див. будка; дім; прибудова V Словник синонімів Вусика
халабуда — ХАЛАБУ́ДА, и, ж. 1. Убога оселя, хата. Ціла метка невеличких халабуд, густо обвитих диким виноградом, чорнілася своїми входами, немов чорні печери пороззявляли свої роти (Панас Мирний); Халабуда була просторенька, на підлозі, мала два віконця... Словник української мови у 20 томах
халабуда — БУ́ДКА (невелике крите приміщення для собаки), БУ́ДА, КОНУ́РА розм., ХАЛАБУ́ДА розм. Псу поставили будку на пагорбку, звідки видно все подвір'я і вулицю (Я. Гримайло); Коло буди задзеленчав ланцюгом пес і голосно позіхнув, клацнувши іклами (Є. Словник синонімів української мови
халабуда — Халабу́да, -ди, -ді; -бу́ди, -бу́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
халабуда — ХАЛАБУ́ДА, и, ж. 1. Убога оселя, хата. Ціла метка невеличких халабуд, густо обвитих диким виноградом, чорнілася своїми входами, немов чорні печери пороззявляли свої роти (Мирний, III, 1954, 261); Халабуда була просторенька, на підлозі... Словник української мови в 11 томах