халабуда

ХАЛАБУ́ДА, и, ж.

1. Убога оселя, хата.

Ціла метка невеличких халабуд, густо обвитих диким виноградом, чорнілася своїми входами, немов чорні печери пороззявляли свої роти (Мирний, III, 1954, 261);

Халабуда була просторенька, на підлозі, мала два віконця, а попід стінами були пороблені лави (Досв., Вибр., 1959, 102);

// Рід намету, що має основу з жердя, критого соломою, корою, шкірами і т. ін.; буда, курінь.

Блідий, з запалими оченятами і синіми губами, пластом лежав хлопчик у халабуді, нашвидку складеній з гілля та торішньої осоки (Збан., Таємниця.., 1971, 326);

Ничипір з матросом Васьком напинали якусь.. халабуду (Добр., Тече річка.., 1961, 256);

*У порівн. Коли б не напнута халабудою на обличчя хустина, може б Ярошенко помітив, як на обшмаганому хуртовиною лиці [Насті] заграв інший, не сніговієм викликаний рум’янець (Речм., Весн. грози, 1961, 14).

2. Критий віз.

Тоді мене, пізно вночі, взяли в халабуду і перевезли до тюремного шпиталю (Фр., IV, 1950, 179);

Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди,— то таки свої селяни, а то й дальші (по одежі знати).. Проїжджали цигани в своїх халабудах; проходили прочани, старці, заробітчани (Головко, II, 1957, 213);

// Верх, напівкругле накриття на возі.

Проїжджаючи побіля переднього воза, ви бачите, що з-під його халабуди визирає до вас молодиця з невеличкою дитиною на руках (Мирний, IV, 1955, 311);

Невдовзі з сивої мряки виринула назустріч валка підвід з напнутими халабудами (Гончар, І, 1954, 166).

3. Невелике крите приміщення для собаки; конура, будка.

Проти ганку, в кутку невеличкого подвір’я, стояла халабуда для собаки (Донч., V, 1957, 287);

З дощатої халабуди коло погрібника на нього вискочив здоровенний мисливський хорт на тонких ногах (Кучер, Пов. і опов., 1949, 66).