хвилююче

хвилю́юче

Присл. до хвилюючий 2); бентежно, зворушливо.

|| Викликаючи хвилювання, зворушення.

Значення в інших словниках

1. хвилююче — хвилю́юче прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. хвилююче — ХВИЛЮЮЧЕ – ХВИЛЮЮЧИ Хвилююче, присл. Бентежно, зворушливо; викликаючи хвилювання. – Отут станемо, – сказав Заруба, – і вони вийшли з машини. І одразу почули, як лоскітно і хвилююче пахне земля (В.Кучер); Хвилююче пахне димок степового вогнища (А.  Літературне слововживання
3. хвилююче — ХВИЛЮ́ЮЧЕ. Присл. до хвилю́ючий 2; бентежно, зворушливо. Він [учитель] просто з лісу, з партизанських сховів, Прийшов у клас, змарнілий, в бороді, І так до нас хвилююче промовив: – Тепер усе... Тепер кінець біді! (В.  Словник української мови у 20 томах
4. хвилююче — ХВИЛЮ́ЮЧЕ. Присл. до хвилю́ючий 2; бентежно, зворушливо. Він [учитель] просто з лісу, з партизанських сховів, Прийшов у клас, змарнілий, в бороді, І так до нас хвилююче промовив: — Тепер усе… Тепер кінець біді!...  Словник української мови в 11 томах