хвилююче
ХВИЛЮ́ЮЧЕ.
Присл. до хвилю́ючий 2; бентежно, зворушливо.
Він [учитель] просто з лісу, з партизанських сховів, Прийшов у клас, змарнілий, в бороді, І так до нас хвилююче промовив: – Тепер усе... Тепер кінець біді! (В. Бичко);
Було і страшно і хвилююче привабливо побачити столицю і співати в театрі (О. Донченко);
// Викликаючи хвилювання, зворушення.
– Отут станемо, – сказав Заруба, і вони вийшли з машини .. І одразу почули, як лоскітно і хвилююче пахне земля (В. Кучер);
Хвилююче пахне димок степового вогнища (А. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)