хвилююче
ХВИЛЮ́ЮЧЕ.
Присл. до хвилю́ючий 2; бентежно, зворушливо.
Він [учитель] просто з лісу, з партизанських сховів, Прийшов у клас, змарнілий, в бороді, І так до нас хвилююче промовив: – Тепер усе... Тепер кінець біді! (В. Бичко);
Було і страшно і хвилююче привабливо побачити столицю і співати в театрі (О. Донченко);
// Викликаючи хвилювання, зворушення.
– Отут станемо, – сказав Заруба, і вони вийшли з машини .. І одразу почули, як лоскітно і хвилююче пахне земля (В. Кучер);
Хвилююче пахне димок степового вогнища (А. Хорунжий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвилююче — хвилю́юче прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хвилююче — ХВИЛЮЮЧЕ – ХВИЛЮЮЧИ Хвилююче, присл. Бентежно, зворушливо; викликаючи хвилювання. – Отут станемо, – сказав Заруба, – і вони вийшли з машини. І одразу почули, як лоскітно і хвилююче пахне земля (В.Кучер); Хвилююче пахне димок степового вогнища (А. Літературне слововживання
- хвилююче — Присл. до хвилюючий 2); бентежно, зворушливо. || Викликаючи хвилювання, зворушення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвилююче — ХВИЛЮ́ЮЧЕ. Присл. до хвилю́ючий 2; бентежно, зворушливо. Він [учитель] просто з лісу, з партизанських сховів, Прийшов у клас, змарнілий, в бороді, І так до нас хвилююче промовив: — Тепер усе… Тепер кінець біді!... Словник української мови в 11 томах