1. Літературне слововживання

хвилююче

ХВИЛЮЮЧЕ – ХВИЛЮЮЧИ

Хвилююче, присл. Бентежно, зворушливо; викликаючи хвилювання. – Отут станемо, – сказав Заруба, – і вони вийшли з машини. І одразу почули, як лоскітно і хвилююче пахне земля (В.Кучер); Хвилююче пахне димок степового вогнища (А.Хорунжий).

Хвилюючи. Дієприсл. від хвилювати. Вітер посилювався, хвилюючи воду в озері.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвилююче — хвилю́юче прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. хвилююче — ХВИЛЮ́ЮЧЕ. Присл. до хвилю́ючий 2; бентежно, зворушливо. Він [учитель] просто з лісу, з партизанських сховів, Прийшов у клас, змарнілий, в бороді, І так до нас хвилююче промовив: – Тепер усе... Тепер кінець біді! (В. Словник української мови у 20 томах
  3. хвилююче — Присл. до хвилюючий 2); бентежно, зворушливо. || Викликаючи хвилювання, зворушення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хвилююче — ХВИЛЮ́ЮЧЕ. Присл. до хвилю́ючий 2; бентежно, зворушливо. Він [учитель] просто з лісу, з партизанських сховів, Прийшов у клас, змарнілий, в бороді, І так до нас хвилююче промовив: — Тепер усе… Тепер кінець біді!... Словник української мови в 11 томах