хвилюючий

ХВИЛЮ́ЮЧИЙ, а, е.

Який викликає хвилювання (у 2 знач.), сповнений хвилювання.

В хвилюючім повіванні весни, нарешті в самих нас – якесь сподівання (М. Коцюбинський);

В глибинах серця свого знаходить Андрій Малишко хвилюючі слова (М. Рильський);

Ігор увесь віддався незвичному і хвилюючому почуттю (О. Донченко);

Звичайні слова, сполучені волею автора в урочисті ряди, обертаються часом в поеми, сповнені нового хвилюючого змісту (О. Довженко);

Десь за Ташанню, на Залужжі, ледве чутно, так, ніби з пухової постелі, долинуло оте хвилююче серце хлібороба півняче “ку-ку-рі-ку-у-у!” (Григорій Тютюнник);

Стояла тиха і по-своєму хвилююча година: згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк, а внизу з-під кожного куща виповзав туман, і тому здавалося, що над землею коливалися два неба: знизу сіре, вище – сизе (М. Стельмах);

// у знач. ім. хвилю́юче, чого, с. Те, що хвилює.

Хвилююче – завжди незабутнє (Яків Баш).