1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хвилюючий

хвилю́ючий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до хвилювати.

2》 у знач. прикм. Який викликає хвилювання (у 2 знач.), сповнений хвилювання.

|| у знач. ім. хвилююче, -чого, с. Те, що хвилює.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвилюючий — хвилю́ючий 1 дієприкметник від: хвилюва́ти хвилю́ючий 2 прикметник який викликає хвилювання Орфографічний словник української мови
  2. хвилюючий — Хвилюючий — що (котрий, який) хвилює, зворушливий, бентежний, збудний (збудливий), животрепетний У нашому поточному мовленні слово хвилюючий рідко трапляється в ролі активного дієприкметника, як у цій фразі... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. хвилюючий — ХВИЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Який викликає хвилювання (у 2 знач.), сповнений хвилювання. В хвилюючім повіванні весни, нарешті в самих нас – якесь сподівання (М. Коцюбинський); В глибинах серця свого знаходить Андрій Малишко хвилюючі слова (М. Словник української мови у 20 томах
  4. хвилюючий — ХВИЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до хвилюва́ти. Десь за Ташанню, на Залужжі, ледве чутно, так, ніби з пухової постелі, долинуло оте хвилююче серце хлібороба півняче «ку-ку-рі-ку-у-у!» (Тют., Вир, 1964, 107). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах