хвиля
хви́ля
I -і, ж.
1》 Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні.
|| чого. Те, що своїм рухом або формою нагадує водяний вал.
|| Потік якої-небудь легкої маси, що здіймається, поширюється в повітрі (туману, пари, диму і т. ін.).
|| Потоки світла, звуків, пахощів, що напливають, розходяться, ніби водяні вали.
|| Пасма (волосся).
|| Хвиляста складка, утворювана згином тканини, одягу тощо.
|| кого, чого, яка. Потік, лава кого-, чого-небудь, що рухається кудись одне за одним.
Вибухова (ударна) хвиля — різке коливання стиснутих повітряних мас унаслідок вибуху.
2》 чого, перен. Нестримне піднесення, посилений рух, вияв чого-небудь.
|| Наплив яких-небудь почуттів, думок, що визначають настрій людини.
3》 Напрямок, течія, школа (у літературі, мистецтві, спорті і т. ін.).
4》 фіз. Коливальний рух у фізичному середовищі.
|| Зміна стану середовища чи поля, що поширюється у просторі з кінцевою швидкістю та супроводжується перенесенням енергії.
Гармонічна хвиля — хвиля, в якій всі точки середовища здійснюють гармонічні коливання.
Електромагнітні хвилі — хвилі, що є зміною у просторі електромагнітного поля, частіше у вигляді коливань векторів напруженостей електричного або магнітного полів, перпендикулярних один одному та напрямку розповсюдження; радіохвилі.
Синусоїдна хвиля — те саме, що гармонічна хвиля.
II -і, ж.
1》 заст. Хвилина (у 1 знач.).
2》 розм. Короткий відрізок часу; мить.
Значення в інших словниках
- хвиля — хви́ля 1 іменник жіночого роду водяний вал хви́ля 2 іменник жіночого роду хвилина Орфографічний словник української мови
- хвиля — (висока) вал, бурун, (невисока) тлк. мн. брижі баранці, (часу) ХВИЛИНА, (волосся) пасмо, (світла) потік, (гніву) напад, приступ, (спогадів) наплив, (ревочюції) смерч, хвилька Словник синонімів Караванського
- хвиля — Бриж (брижі по воді), бурун, бурунець, бурунчик, вал, хвилечка, хвилонька, хвилька Словник синонімів Вусика
- хвиля — [хвил'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
- хвиля — ХВИ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Т. Словник української мови у 20 томах
- хвиля — хвиля 1. хвилина (ст) ◊ надійшла́ та хви́ля настав час (перев. про щось урочисте, важливе)(ст) 2. короткий відтинок часу; мить (м, ср, ст): Зачекай на мене, ще хвиля – і я викінчу роботу, мені сьогодні в твій бік (Авторка) ◊ викроїти хви́лю ча́су → викроїти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хвиля — в одну́ хвили́ну (хви́лю). Відразу, дуже швидко; миттю. В одну хвилину скочила дитина у куток; закапали від болю й страху сльози (М. Коцюбинський); Потім побігла садом, збиваючи росу. Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Г. Фразеологічний словник української мови
- хвиля — БРИ́ЖІ мн. (одн. бри́жа) (дрібні хвилі на поверхні води), ЖМУ́РИ мн., РЯБОТИ́ННЯ збірн., розм. Човни пливли проти течії. Об борти хлюпали хвилясті брижі (О. Десняк); Свіжий вітерець дув на воду, .. Словник синонімів української мови
- хвиля — Хви́ля, -лі, -лею, -ле! хви́лі, хвиль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хвиля — ХВИ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- хвиля — Хвиля, -лі ж. 1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. О. 1861. IV. ЗІ. 2) Буря, порывы вѣтра. Борз. Словник української мови Грінченка