1. Словник української мови Грінченка

хвиля

Хвиля, -лі

ж.

1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. О. 1861. IV. ЗІ.

2) Буря, порывы вѣтра. Борз. у. Хвилею багато яблук позбивало. Сосн. у. Гряд з хвилею. Пирят. у.

3) Минута, время. В добру хвилю чекай злої. Ном. № 5885. Ото по тій хвилі я пішов до пана. Канев. у.

4) Хорошая погода. Гн. І. 50. ум. хвилька, хви́ленька, хвилечка. Часом прийде хтось до хати на хвильку.... мусиш сісти хоч на хвилю. ЕЗ. V. 196. Ото той волик несе їх, і так несе: що хвилька, то й милька. Рудч. Ск. І. 119. Зустрілись на одну хвилечку. Г. Барв. 81.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвиля — хви́ля 1 іменник жіночого роду водяний вал хви́ля 2 іменник жіночого роду хвилина Орфографічний словник української мови
  2. хвиля — (висока) вал, бурун, (невисока) тлк. мн. брижі баранці, (часу) ХВИЛИНА, (волосся) пасмо, (світла) потік, (гніву) напад, приступ, (спогадів) наплив, (ревочюції) смерч, хвилька Словник синонімів Караванського
  3. хвиля — Бриж (брижі по воді), бурун, бурунець, бурунчик, вал, хвилечка, хвилонька, хвилька Словник синонімів Вусика
  4. хвиля — [хвил'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  5. хвиля — ХВИ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. хвиля — хвиля 1. хвилина (ст) ◊ надійшла́ та хви́ля настав час (перев. про щось урочисте, важливе)(ст) 2. короткий відтинок часу; мить (м, ср, ст): Зачекай на мене, ще хвиля – і я викінчу роботу, мені сьогодні в твій бік (Авторка) ◊ викроїти хви́лю ча́су → викроїти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. хвиля — I -і, ж. 1》 Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. || чого. Те, що своїм рухом або формою нагадує водяний вал. || Потік якої-небудь легкої маси, що здіймається, поширюється в повітрі (туману, пари, диму і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хвиля — в одну́ хвили́ну (хви́лю). Відразу, дуже швидко; миттю. В одну хвилину скочила дитина у куток; закапали від болю й страху сльози (М. Коцюбинський); Потім побігла садом, збиваючи росу. Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Г. Фразеологічний словник української мови
  9. хвиля — БРИ́ЖІ мн. (одн. бри́жа) (дрібні хвилі на поверхні води), ЖМУ́РИ мн., РЯБОТИ́ННЯ збірн., розм. Човни пливли проти течії. Об борти хлюпали хвилясті брижі (О. Десняк); Свіжий вітерець дув на воду, .. Словник синонімів української мови
  10. хвиля — Хви́ля, -лі, -лею, -ле! хви́лі, хвиль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. хвиля — ХВИ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч. Словник української мови в 11 томах