1. Фразеологічний словник української мови

хвиля

в одну́ хвили́ну (хви́лю). Відразу, дуже швидко; миттю. В одну хвилину скочила дитина у куток; закапали від болю й страху сльози (М. Коцюбинський); Потім побігла садом, збиваючи росу. Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Г. Хоткевич).

за (че́рез) (яку́сь) хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди (в гроти). Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Лепкий); Мерщій біжить (сестра Мархва) назад і через хвилину надходить з сестрою Серахвимою (Панас Мирний); Окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (О. Гончар); Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (М. Стельмах).

на (одну́ (єди́ну, яку́сь)) хвили́ну (хвили́ночку, хви́лю, хви́льку). Зовсім ненадовго. Він головою висадив би вікно та вліз би у хату, щоб хоч на хвилину побачити Настю… (М. Коцюбинський); На одну хвилину запала тиша. Всі солдати й гайдамаки прикипіли очима до двох суперників (О. Довженко); — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку (О. Гончар); Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (О. Кундзич); // із запереч. Ні на трохи; зовсім. Гамір, співи, крики та п’яні прокляття не вгавали й на хвилю (І. Франко).

на хви́лі. У вигідному становищі. Ми ж, з одного боку, постійно нарікаємо, що на хвилі сьогодні не творці, а руйнівники, а з другого,— несвідомо чи ні, але заохочуємо моду на рейтинги, які так чи інакше штовхають на різкі по́ступки (З журналу).

по хвили́ні (по хви́лі). Через малий відрізок часу, дуже швидко. Відчинили хвіртку… — у вікні схилитнулась фіранка. По хвилині сам господар виглянув з сіней (М. Іщенко); // Протягом малого відрізку часу. Антін спинився, глянув на жінку і по хвилині вагання в його (нього) зірвалось: — Я бачив сон (М. Коцюбинський).

у ту ж хвили́ну (хви́лю, мить). Відразу ж, зараз же, дуже швидко. Ось він (співець) руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в могилі (Леся Українка); Джмелик глянув на нього і в ту ж хвилю відвів погляд: Оксенові очі дивилися на нього запитливо, але спокійно (Григорій Тютюнник); // Одночасно. Черниш бачив ще, що Брянський боком стрибнув кілька кроків уперед і метнув гранату, вихоплюючи в ту ж мить пістолет (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвиля — хви́ля 1 іменник жіночого роду водяний вал хви́ля 2 іменник жіночого роду хвилина Орфографічний словник української мови
  2. хвиля — (висока) вал, бурун, (невисока) тлк. мн. брижі баранці, (часу) ХВИЛИНА, (волосся) пасмо, (світла) потік, (гніву) напад, приступ, (спогадів) наплив, (ревочюції) смерч, хвилька Словник синонімів Караванського
  3. хвиля — Бриж (брижі по воді), бурун, бурунець, бурунчик, вал, хвилечка, хвилонька, хвилька Словник синонімів Вусика
  4. хвиля — [хвил'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  5. хвиля — ХВИ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. хвиля — хвиля 1. хвилина (ст) ◊ надійшла́ та хви́ля настав час (перев. про щось урочисте, важливе)(ст) 2. короткий відтинок часу; мить (м, ср, ст): Зачекай на мене, ще хвиля – і я викінчу роботу, мені сьогодні в твій бік (Авторка) ◊ викроїти хви́лю ча́су → викроїти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. хвиля — I -і, ж. 1》 Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. || чого. Те, що своїм рухом або формою нагадує водяний вал. || Потік якої-небудь легкої маси, що здіймається, поширюється в повітрі (туману, пари, диму і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хвиля — БРИ́ЖІ мн. (одн. бри́жа) (дрібні хвилі на поверхні води), ЖМУ́РИ мн., РЯБОТИ́ННЯ збірн., розм. Човни пливли проти течії. Об борти хлюпали хвилясті брижі (О. Десняк); Свіжий вітерець дув на воду, .. Словник синонімів української мови
  9. хвиля — Хви́ля, -лі, -лею, -ле! хви́лі, хвиль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хвиля — ХВИ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. хвиля — Хвиля, -лі ж. 1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. О. 1861. IV. ЗІ. 2) Буря, порывы вѣтра. Борз. Словник української мови Грінченка