хвиля

ХВИ́ЛЯ¹, і, ж.

1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні.

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Т. Шевченко);

Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь (І. Нечуй-Левицький);

Геть понад морем, над хвилями синіми В'ються, не спиняться чаєчки білії (Леся Українка);

* У порівн. Темна ніч. Чорні хмари, ніби великі хвилі, насуваються одна на другу (М. Коцюбинський);

Марина розпустила Христі косу. Густе волосся, як хвиля, падало аж додолу (Панас Мирний);

І котяться юрби, мов хвилі, Немов Середземна вода (М. Рильський);

// чого. Те, що своїм рухом або формою нагадує водяний вал.

Обабіч шляху з тихим шумом хлюпались зелені хвилі хлібів (А. Головко);

[1-й комендор:] Вийдеш у степ – і котяться хвилі жита, пшениці, біжать до обрію (О. Корнійчук);

// Потік якої-небудь легкої маси, що здіймається, поширюється в повітрі (туману, пари, диму і т. ін.).

Він курив папіроску за папіроскою і розбивав головою хмари синього диму, що повзли за ним довгими хвилями, як туман в горах (М. Коцюбинський);

Недалеко впав снаряд, обдало Маковейчика гарячою хвилею (О. Гончар);

// Потоки світла, звуків, пахощів, що напливають, розходяться, ніби водяні вали.

Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (М. Коцюбинський);

Повітря заповнялося щебетанням птиць, і хвилі того щебетання одна за другою котилися з лісу (Г. Хоткевич);

Співали труби. Вони котили поперед себе хвилі звуків, тугих і бадьорих, як весільний вальс (М. Чабанівський);

* У порівн. Широкою хвилею неслися пахощі польових квіток з усіх боків (Панас Мирний);

// Пасма (волосся).

Його велична голова з цілими хвилями ясних кучерів ясно вирізалась проти білих стін (І. Нечуй-Левицький);

В його погляді, рухах і навіть у хвилях буйного волосся було щось таке, що робило його схожим на артиста (М. Ю. Тарновський);

// Хвиляста складка, утворювана згином тканини, одягу тощо.

Маруся, напившись з матір'ю чаю і поприбиравши з стола та впоравшись, сіла на канапі край вікна шити сорочку. Тонке полотно хвилями лежало на її колінах, спускалось додолу, падало на поміст (І. Нечуй-Левицький);

Раусліт помалу .. починає роздягатися. Білі хвилі одягу шарудять і падають на підлогу (В. Собко);

// кого, чого, яка. Потік, лава кого-, чого-небудь, що рухається кудись одне за одним.

На високій бессарабській полонині день у день котиться брудна хвиля овечої отари (М. Коцюбинський);

Калинович стояв серед того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей, що пропливали й відпливали (І. Франко);

– Василечку! – безсило крикнула вона, б' ючися рученятами у стіну якихось спин, але хвиля людська несла її все далі й далі (Г. Хоткевич);

Хвиля розгніваних людей попливла до терема (А. Хижняк);

Степ клекоче лавами наступаючих. Хвиля за хвилею йдуть за броньовиками, зблискують багнетами, скільки видно, скільки засягає в степову просторінь світло прожекторів (О. Гончар).

2. чого, перен. Нестримне піднесення, посилений рух, вияв чого-небудь.

Никодим, так сказати, з головою кинувся в ті спінені, розбурхані хвилі революційного руху (І. Франко);

Прагнення Наполеона підкорити і поневолити російський та інші народи Росії викликало хвилю всенародного обурення і гніву проти загарбників (з наук. літ.);

Треба було сподіватися, що рано чи пізно хвиля терору докотиться і сюди, на затишну вулицю Євгена Гребінки (О. Гончар);

// Наплив яких-небудь почуттів, думок, що визначають настрій людини.

Звіяло усього [Якова] холодком, сполоснули гарячі хвилі образи, сорому, жалю... (С. Васильченко);

Гаряча хвиля вдячності залляла серце. Щербатиха схопила Василя за голову й поцілувала (Г. Хоткевич);

Хвиля почуттів, і радісних, і тоскних, переповнює хлопця (М. Стельмах);

Мати захлинулася новою хвилею гніву і тому не могла звести голосу, щоб ще раз пробрати непокірну... (В. Речмедін);

Петру глянув на оковані залізом ворота, і важка хвиля спогадів потьмарила його чоло (М. Чабанівський);

// Періоди буремного розвитку життєвих подій.

3. фіз. Коливальний рух у фізичному середовищі.

Луна – не що інше, як повернення звукових хвиль, що відбилися від якої-небудь перепони (з наук.-попул. літ.);

Від центра землетрус поширюється хвилями. Це сейсмічні хвилі (з наук.-попул. літ.);

Основним джерелом наших відомостей про космічні тіла є електромагнітні хвилі, які випромінюють або відбивають ці тіла (з наук.-попул. літ.);

Шлях, пройдений хвилею за один період, називається довжиною хвилі (з навч. літ.).

(1) Вибухо́ва (уда́рна) хви́ля – різке коливання повітряних має внаслідок вибуху.

Вибух стався несподівано. Вибухова хвиля навстяж [навстіж] розчинила сінешні та хатні двері і вдарила Галю спиною об стіну (В. Козаченко);

Вихора вдарило вибуховою хвилею об палубу, і він мало не знепритомнів (В. Кучер);

Основним уражуючим фактором при вибуху атомної бомби є ударна хвиля (з навч. літ.);

(2) Ме́ртві хви́лі – те саме, що Ме́ртві бри́жі (див. бри́жі).

Човен захитало, і він затанцював на мертвих хвилях (Ю. Смолич);

(3) Нова́ хви́ля – нові суспільні явища, тенденції і т. ін.

Якщо Г Сивокінь волів за краще ділитися враженнями про конкретні твори, то М. Славинський, як доповідач, мусив спинитися бодай побіжно на тенденціях “нової хвилі” української прози (з газ.);

(4) Пе́рша хви́ля – перші вияви чогось, перша поява кого-, чого-небудь.

Саме ці суб'єкти криміногенних відносин [тіньової економіки], для яких підкуп і махінація завжди були звичною практикою, становили першу хвилю підприємців (з газ.);

Хви́лі хвили́ти див. хвили́ти;

(5) Хви́лі хвилю́ють – хвилі розходяться, напливають одна на одну.

Вітер розносив його [сонця] огненні паруси з однії полоси трави на другу, – мов золоті хвилі хвилювали по долині (Панас Мирний);

Хвилюва́тися хви́лями див. хвилюва́тися;

Хвилюва́ти хви́лями див. хвилюва́ти;

Язи́к (язики́, клубки́, хви́лі і т. ін.) по́лум'я див. язи́к.

△ (6) До́вгі хви́лі – електромагнітні хвилі, довші за 3000 метрів.

Довгі хвилі поширюються на відстані до 1–2 тис. км за рахунок дифракції на сферичній поверхні Землі (з наук. літ.);

Когере́нтність хвиль див. когере́нтність;

(7) Коро́ткі хви́лі – електромагнітні хвилі, що мають довжину від 10 до 50 метрів;

(8) Сантиметро́ві хви́лі – радіохвилі, що мають довжину від 1 до 10 сантиметрів.

Ультракороткі радіохвилі поділяють на метрові, дециметрові, сантиметрові і міліметрові хвилі (з наук.-попул. літ.).

◇ (9) На хви́лі – у вигідному становищі.

Ми ж, з одного боку, постійно нарікаємо, що на хвилі сьогодні не творці, а руйнівники, а з другого, – несвідомо чи ні, але заохочуємо моду на рейтинги, які так чи інакше штовхають на різкі поступки (із журн.);

(10) Пові́тря́на хви́ля – шар повітря, який приводиться в рух вибухом, струсом або внаслідок польоту падаючого предмета (метеорита, снаряда і т. ін.).

Велика бомба розірвалась неподалік .. Повітряна хвиля вдарила хірурга об стіну, жбурнула додолу (О. Довженко);

По хвили́ні (по хви́лі) див. хвили́на;

Рі́зати (розрі́зувати, розріза́ти) / розрі́зати во́ду (хви́лю) див. рі́зати.

ХВИ́ЛЯ², і, ж.

1. заст. Хвилина (у 1 знач.).

Вагадло [до годинника] приробили аж у XVII віці. Тоді також поділили годину на 60 хвиль, а хвилю на 60 хвилинок (М. Коцюбинський).

2. розм. Короткий відрізок часу; мить.

Денис хвилю сидів, задумавшись, потім почепив рушницю на плече і, не сказавши нікому й слова, кудись пішов (Григорій Тютюнник);

Клас невдоволено загудів, і Павло Миронович, подумавши з хвилю, додав: – Задачу цю нехай рішать добровольці! (П. Автомонов);

Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам'яті (М. Чабанівський).

◇ В одну́ хвили́ну (хви́лю) див. хвили́на;

За (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (хви́лю, хви́льку) див. хвили́на;

На [одну́ (єди́ну, яку́сь)] хвили́ну (хвили́ночку, хви́лю, хви́льку) див. хвили́на;

(1) У (в) хви́лю (хви́лі) – у певний час, момент.

А дядько Павло, наїжачений своїм настовбурченим сивим волоссям, сильно курячи, як бувало з ним в хвилі зворушення, доказував свою вчорашню тезу, що сім'я не має права порушити тестаменту, не діставши на це дозволу від батька (М. Грушевський);

У ту ж хвили́ну (хви́лю, мить) див. хвили́на;

(2) У цю (у сю) хви́лю; У (в) тій хви́лі – те саме, що У цю (сю) хвили́ну (див. хвили́на).

Дорогою в тій хвилі йшов з поля чоловік з мішком і ціпом (І. Франко);

Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий (П. Тичина);

Все швидше й швидше почав перевертатися камінь.., але в сю хвилю одним скоком догнав його опришок і, поставивши ногу, затримав на місці (Г. Хоткевич).