1. Словник синонімів української мови

хвиля

БРИ́ЖІ мн. (одн. бри́жа) (дрібні хвилі на поверхні води), ЖМУ́РИ мн., РЯБОТИ́ННЯ збірн., розм. Човни пливли проти течії. Об борти хлюпали хвилясті брижі (О. Десняк); Свіжий вітерець дув на воду, ..і жмури, від яких рябіло в очах, розбігались до самого берега (О. Донченко); Знов шурчить у лозах човник, Водяне ворушить зілля, І кругом весла повільно Ряботиння наростає (М. Шпак). — Пор. I. хви́ля.

ПОТІ́К (велика кількість, маса когось, чогось, що рухається в одному напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ХВИ́ЛЯ, РІКА́. Тепер уже не потік, а ціла ріка людей лилася по вулиці, провулках, майданах (М. Чабанівський); Ніякі барикади із стосів дров, що були зведені навколо палацу, не могли стримати навального людського плину (Д. Прилюк); Серед того невпинного людського плаву геть одсторонь собі походжали наїжджі пани невеличкими гуртами (Панас Мирний); Другого дня польське військо знов полилось трьома лавами і перейшло Пилявку (І. Нечуй-Левицький); Вже недалеко мосту її прибило людською хвилею до стовбура старезного осокора, який широко й вільно розкинув свої могутні віти (В. Козаченко).

I. ХВИ́ЛЯ (на водній поверхні), ВАЛ, ГАБА діал., ФА́ЛЯ діал.; БУРУ́Н (висока піниста); ЦУНА́МІ (надзвичайно великих розмірів). Дніпро котив важкі сірі хвилі (Ю. Яновський); Зривається буря від краю до краю, Бурхочуть навколо вали (П. Грабовський); Біле Палагнине тіло вигиналось на травах, мов габи в Черемоші (М. Коцюбинський); Шумно пінячись.., кидається скажена Бистриця срібними фалями з скали в долину (І. Франко); Там корабель на пісок прибережний ми витягли зразу, Вийшли самі на високий, бурунами пінений берег (переклад Б. Тена); Внаслідок підводних землетрусів на поверхні океану нерідко виникають цунамі — хвилі, висота яких у прибережній зоні сягає 30 метрів (з журналу). — Пор. I. бри́жі.

МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам'яті! (М. Чабанівський); Іскров хвильку помовчав (О. Бойченко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась. Збирала гриби (О. Досвітній); Ще один мент — і свиня стягнула б дитину з лави (С. Васильченко); — Пора, — каже старший брат і встає. В один мет усі вони були на ході (Марко Вовчок).

ХВИЛИ́НА (міра часу — 60 секунд), ХВИ́ЛЯ заст. Ми таки стрілись на ниві і мовчки стояли хвилину (М. Коцюбинський); Прийшов пізно, аж завізно, прийшов рано, так не дано, прийшов по хвилі, вже й миски помили (прислів'я).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвиля — хви́ля 1 іменник жіночого роду водяний вал хви́ля 2 іменник жіночого роду хвилина Орфографічний словник української мови
  2. хвиля — (висока) вал, бурун, (невисока) тлк. мн. брижі баранці, (часу) ХВИЛИНА, (волосся) пасмо, (світла) потік, (гніву) напад, приступ, (спогадів) наплив, (ревочюції) смерч, хвилька Словник синонімів Караванського
  3. хвиля — Бриж (брижі по воді), бурун, бурунець, бурунчик, вал, хвилечка, хвилонька, хвилька Словник синонімів Вусика
  4. хвиля — [хвил'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
  5. хвиля — ХВИ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. хвиля — хвиля 1. хвилина (ст) ◊ надійшла́ та хви́ля настав час (перев. про щось урочисте, важливе)(ст) 2. короткий відтинок часу; мить (м, ср, ст): Зачекай на мене, ще хвиля – і я викінчу роботу, мені сьогодні в твій бік (Авторка) ◊ викроїти хви́лю ча́су → викроїти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. хвиля — I -і, ж. 1》 Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. || чого. Те, що своїм рухом або формою нагадує водяний вал. || Потік якої-небудь легкої маси, що здіймається, поширюється в повітрі (туману, пари, диму і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хвиля — в одну́ хвили́ну (хви́лю). Відразу, дуже швидко; миттю. В одну хвилину скочила дитина у куток; закапали від болю й страху сльози (М. Коцюбинський); Потім побігла садом, збиваючи росу. Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Г. Фразеологічний словник української мови
  9. хвиля — Хви́ля, -лі, -лею, -ле! хви́лі, хвиль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хвиля — ХВИ́ЛЯ¹, і, ж. 1. Водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. хвиля — Хвиля, -лі ж. 1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. О. 1861. IV. ЗІ. 2) Буря, порывы вѣтра. Борз. Словник української мови Грінченка