хвилюватися
ХВИЛЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок.
1. тільки 3 ос. Перебувати в стані коливання, покриватися хвилями (про воду).
Синє море хвилювалось і кипіло на березі піною (М. Коцюбинський);
Ліс стоїть на пагорку. Внизу стиха хвилюється став (М. Рильський);
// Хвилеподібно погойдуватися, хитатися (про рослини).
Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита, і соняшник злотоголовий лице за сонцем поверта (В. Сосюра);
Сильний вітер метляв верхівки сосен, вони шуміли й хвилювалися (В. Собко);
// Розходитися, розпливатися і т. ін. хвилями (про туман, дим тощо).
Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором (М. Коцюбинський);
// Тремтіти, ворушитися, здійматися.
Ніздрі довгого тонкого носа хвилювались, тонкі уста нервово тремтіли (М. Коцюбинський);
Груди Регіни хвилювались сильно (І. Франко);
// Видаватися, виднітися у вигляді хвиль (про нерівну поверхню чого-небудь).;
// перен. Збуджено рухатися в різні боки (про натовп).
Крик, галас нісся на ввесь вигін, – люди хвилювалися, як вода на морі (Панас Мирний);
Червоні, білі, блакитні хустки і спідниці,...кудлаті голови – все хвилювалось і вигравало проти сонця різнобарвними кольорами (С. Васильченко);
Перед ним хвилювалося море голів (О. Ільченко).
2. Бути збудженим, занепокоєним; турбуватися.
Бекір хвилювався, заїкався і червонів (М. Коцюбинський);
Іван Тимофійович хвилювався, в нього тремтіли руки, хотів запалити, розминав цигарки, але вони ламалися (Ю. Мушкетик);
Тимофій дуже хвилювався. Серце билось глухо, руки важко лягли на важелі (Ю. Збанацький);
// Бути дуже заклопотаним, поспішати, щоб усе зробити.
Мама хвилюється – варить, пече. Тісто підходить, ось-ось утече (І. Муратов).
(1) Хвилюва́тися хви́лями – те саме, що Хвилюва́ти хви́лями (див. хвилюва́ти).
Ніч стояла глуха, ще чорніша по світлі. Але сподом вона ворушилась, жила, двигтіла і хвилювалась хвилями чорного люду, невидимим припливом тіл (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)