хибнути

хибну́ти

I -ну, -неш, док., розм.

Однокр. до хибати.

|| до кого, перен. Прихилитися до кого-небудь.

II див. хибувати II.

Значення в інших словниках

1. хибнути — Хи́бнути: — бракувати [9;16]  Словник з творів Івана Франка
2. хибнути — хибну́ти 1 дієслово доконаного виду прихилитися розм. хибну́ти 2 дієслово доконаного виду не вистачити  Орфографічний словник української мови
3. хибнути — ХИБНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до хиба́ти; // до кого, перен. Прихилитися до кого-небудь. – І старече серце радується, поглядаючи на їх [парубків], а щоб то молоде дівоче німіло й до жодного не хибнуло, – я вже й не знаю...  Словник української мови у 20 томах
4. хибнути — ХИБНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до хиба́ти; // до кого, перен. Прихилитися до кого-небудь. — І старече серце радується, поглядаючи на їх [парубків], а щоб то молоде дівоче німіло й до жодного не хибнуло,— я вже й не знаю...  Словник української мови в 11 томах
5. хибнути — Хибнути, -ну, -неш гл. 1) Покачнуть, наклонить. Хибнути човен. Васильк. у. 2) Наклониться. Хибнув на мене віз. Черк. у. 3) Сплоховать, не удаться. Сей рік жито хибнуло, а ярина добра. Камен. у. 4) Минуть, обойти. То вже її не хибне. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка