хижак
хижа́к
-а, ч.
1》 Хижа тварина, хижий звір.
|| мн. хижаки, -ів. Родина жуків, які поїдають дрібних комах і личинок.
|| перен., розм. Літак, пілот, який здійснює розбійницькі нальоти на мирну країну; стерв'ятник.
2》 перен. Той, хто наживається, збагачується за рахунок грабежу або експлуатації кого-небудь.
|| Держава, суспільство і т. ін., де панує політика грабежу й насильства.
3》 перен. Той, хто по-грабіжницькому веде господарство, користується засобами, які виснажують природні багатства, займається незаконним полюванням, недозволеною рибною ловлею тощо.
Великий тлумачний словник сучасної української мови