Значення в інших словниках
-
хирий —
хи́рий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
хирий —
Кволий, немічний, нездолящий, худий, (- лози) чахлий, П. нікчемний, нікудишній, хиренний, хирлявий, хирявий
Словник синонімів Караванського
-
хирий —
див. гидкий; слабий; хворий
Словник синонімів Вусика
-
хирий —
ХИ́РИЙ, а, е. Те саме, що хи́рний. Возять її по всьому місту, по всіх улицях, люди ходять, дивляться, жалкують, що таку хиру .. буде катюга бити (Панас Мирний); Юхимія .. безпорадно похитала головою. Ні, вже не мати їй радості в праці, коли вона стала така хира та утла (С. Добровольський).
Словник української мови у 20 томах
-
хирий —
СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ...
Словник синонімів української мови
-
хирий —
Хи́рий і хи́рний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
хирий —
ХИ́РИЙ, а, е. Те саме, що хи́рний. Возять її по всьому місту, по всіх улицях, люди ходять, дивляться, жалкують, що таку хиру.. буде катюга бити (Мирний, І, 1954, 69); Юхимія.. безпорадно похитала головою.
Словник української мови в 11 томах
-
хирий —
Хи́рий, -а, -е = хирний. Дід Омелько хирий. О. 1862. VIII. 20.
Словник української мови Грінченка