Великий тлумачний словник сучасної мови

хлібний

хлі́бний

-а, -е.

1》 Прикм. до хліб 1-3).

|| Вигот., зробл. з хліба (у 1 знач.).

|| Признач. для приготування хліба (у 1 знач.).

|| Який випікає хліб (про людину).

Хлібне дерево — тропічне дерево родини шовковицевих, плоди якого містять крохмаль, цукор, жирну олію, вітаміни й використовуються як харчовий продукт у вареному та підсмаженому вигляді.

2》 Пов'язаний з хлібом, зерном.

|| Пов'язаний із зберіганням, заготівлею, торгівлею і т. ін. хліба, зерна.

Хлібна картка — документ на одержання хліба (за карткової системи розподілу продуктів).

3》 Багатий хлібами (у 3 знач.) (про місцевість).

|| Який живе у достатках; багатий.

|| перен., розм. Який створює достатки, дає прибутки.

4》 Уживається як складова частина назв деяких шкідників злаків.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. хлібний — хлі́бний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. хлібний — (край) хлібородний, хлібодарний, багатий <�на хліб>, (- діло) П. прибутковий, вигідний, п! УРОЖАЙНИЙ  Словник синонімів Караванського
  3. хлібний — [хл’ібнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  4. хлібний — ХЛІ́БНИЙ, а, е. 1. Прикм. до хліб 1–3. Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Ю. Збанацький); Шостий раз уже пропливав я на мостику степового корабля по золотому хлібному полю (С. Олійник); // Вигот., зробл.  Словник української мови у 20 томах
  5. хлібний — Хлі́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хлібний — ХЛІ́БНИЙ, а, е. 1. Прикм. до хліб 1-3. Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м’ятою (Збан., Єдина, 1959, 12); Шостий раз уже пропливав я на мостику степового корабля по золотому хлібному полю (С. Ол.  Словник української мови в 11 томах
  7. хлібний — Хлібний, -а, -е 1) Хлѣбный. Кладе (коровай) на віко від хлібної діжі. МУЕ. ІІІ. 167. 2) Богатый хлѣбомъ, имѣющій много хлѣба. Там все народ хлібний. Зміев. у. Хлібна країна. Староб. у. 3) хлібна́ дочка́. Незаконнорожденная дочь. Тільки Богу молиться, відмолює гріх свій, що породила хлібну дочку.  Словник української мови Грінченка