ходунок

ходуно́к

-нка, ч., розм.

1》 Дитина, яка тільки-но почала ходити.

2》 перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з'єднаних стовпчиків на коліщатках.

Значення в інших словниках

1. ходунок — ходуно́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ходунок — ХОДУНО́К, нка́, ч., розм. 1. Дитина, яка тільки почала ходити. 2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з'єднаних стовпчиків на коліщатках. Хто з молодих матерів не хоче придбати “ходунка” для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. ходунок — ХОДУНО́К, нка́, ч., розм. 1. Дитина, яка тільки почала ходити. 2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з’єднаних стовпчиків на коліщатках. Хто з молодих матерів не хоче придбати «ходунка» для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (Рад. Укр., 27.VІ 1961, 4).  Словник української мови в 11 томах