хутрина

хутри́на

-и, ж., діал.

У дерев'яній будівлі – кожна колода, що впирається в лутки (див. лутка 1)).

Значення в інших словниках

1. хутрина — ХУТРИ́НА, и, ж. Те саме, що ху́тро 2, 3. Хозари брали з полян, сіверян, та в'ятичів по білячій хутрині з двору (О. Воропай); Річки, багаті рибою. І зарості – повні звірини, що дозволяло легко здобувати хутрину (Г. Колісник).  Словник української мови у 20 томах
2. хутрина — Хутрина, -ни ж. Въ стѣнкѣ деревянной постройки: каждое бревно, упирающееся въ косяки дверей или оконъ. Канев. у.  Словник української мови Грінченка