хімік

хі́мік

-а, ч.

1》 Фахівець із хімії.

|| розм. Викладач хімії.

|| розм. Студент хімічного факультету.

2》 Працівник хімічної промисловості.

3》 перен. Про хитрувату, скритну людину, яка щось махлює, хімічить (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. хімік — хі́мік іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. хімік — ХІ́МІК, а, ч. 1. Фахівець із хімії. До хімії та хіміків протягом багатьох віків ставилися з презирством та зневагою (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. хімік — (-а) ч. 1. нарк. Людина, яка готує наркотики у підпільній лабораторії. Хімік-лірик — студент-хімік, який виготовляє наркотики (ПСУМС). БСРЖ, 647. 2. крим. В'язень, який відбуває покарання на примусових роботах (не обов'язково хімічного профілю).  Словник жарґонної лексики української мови
4. хімік — ХІ́МІК, а, ч. 1. Фахівець з хімії. — Наше село не таке, як ви думаєте. За роки Радянської влади в ньому виросло багато інтелігенції — лікарів, інженерів, педагогів. Є вже вчені, агрономи, хіміки… (Довж.  Словник української мови в 11 томах