церезин

церези́н

-у, ч., спец.

Очищений озокерит, що використовується як ізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, для просочування паперу і тканин, у медицині тощо.

Значення в інших словниках

1. церезин — Церези́н: — земний віск, озокерит [V] — очищений земний віск (озокерит), біла або жовтувата речовина, яка використовується як ізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, для просочування паперу і тканин, у медицині і т. ін [44-1]  Словник з творів Івана Франка
2. церезин — церези́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. церезин — ЦЕРЕЗИ́Н, у, ч., спец. Очищений озокерит, який використовується як ізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, для просочування паперу і тканин, у медицині і т. ін. Зневоднений церезин у чистому вигляді використовують при теплолікуванні (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. церезин — церези́н (від лат. cera – віск) очищений озокерит; схожий на віск, розтоплюється в інтервалі температур 68 – 72° С. Застосовують як електроізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, в медицині тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. церезин — ЦЕРЕЗИ́Н, у, ч., спец. Очищений озокерит, який використовується як ізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, для просочування паперу і тканин, у медицині і т. ін.  Словник української мови в 11 томах