цмоковина —
цмоко́вина іменник жіночого роду діал.
Орфографічний словник української мови
цмоковина —
ЦМОКО́ВИНА, и, ж., діал. Грузьке, мокре місце; драговина. Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався (М. Коцюбинський); Це мокре? Я не таку цмоковину орав (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
цмоковина —
ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину!...
Словник синонімів української мови
цмоковина —
ЦМОКО́ВИНА, и, ж., діал. Грузьке, мокре місце; драговина. Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався (Коцюб., I, 1955, 356); Це мокре? Я не таку цмоковину орав (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
цмоковина —
Цмоко́вина, -ни ж. Мокрое, тонкое мѣсто. Н. Вол. у. Це мокре? я не таку цмоковину орав. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка