цілий

ці́лий

-а, -е.

1》 Такий, від якого нічого не відділено, не відокремлено; не розділений, не роздроблений.

|| Наповнений до країв, по вінця; повний.

|| Який не був у користуванні, не початий.

|| У повному складі, без винятку.

|| Весь від початку до кінця (про певний проміжок часу).

|| Узятий повністю (про предмети, явища, простір і т. ін.).

|| діал. Увесь (про людину).

|| у сполуч. з ім. Означає вищий ступінь виявлення якості, стану і т. ін.

|| Указує на величину, значущість чого-небудь: а) при кількісних позначеннях; б) при позначенні сукупності яких-небудь предметів, істот, дій; в) при позначенні складності змісту чого-небудь.

2》 Не пошкоджений, не попсований, не зруйнований (про предмети).

|| Не зношений, не драний (про одяг, взуття і т. ін.).

|| Який зберігся, залишився.

3》 Не покалічений, не поранений, здоровий.

|| Живий, не вбитий. Цілий і неушкоджений.

4》 Який не пропав, не зник.

5》 Який відзначається єдністю, цілісністю.

|| у знач. ім. ціле, -лого, с. Сукупність чого-небудь як щось єдине.

В цілому — а) у всій сукупності; б) взагалі, не торкаючись окремих деталей.

6》 Схожий на що-небудь за своїм значенням, важливістю.

|| розм. Те саме, що справжній 2).

7》 мат. Який не містить дробу. Ціла величина. Ціле число.

|| у знач. ім. ціле, -лого, с. Число, яке не містить дробу.

Значення в інших словниках

1. цілий — Не поділений, не подрібнений; (віз) повний; (калач) непочатий; (день) весь; (міст) не пошкоджений, не попсований, не зруйнований; (- тіло) не покалічений, не поранений; (хто) живий, не вбитий; (із сл. драма тощо) справжній; (з ппр. сл. твій,) ІД. ІР.  Словник синонімів Караванського
2. цілий — див. неподільний  Словник синонімів Вусика
3. цілий — 1. увесь, повний, див. цілком, повністю 2. це непаламаний, неподілений  Словник чужослів Павло Штепа
4. цілий — ці́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
5. цілий — ЦІ́ЛИЙ, а, е. 1. Такий, від якого нічого не відділено, не відокремлено; не розділений, не роздроблений. Гулять так гулять: бий, жінко, ціле яйце в борщ (прислів'я); – Взяли вони кварту горілки, посідали за столом, випили по чарці...  Словник української мови у 20 томах
6. цілий — ціли́й: ◊ із цілою пе́вністю → певність ◊ йти на цілого ризикувати (ст) ◊ на ці́ле го́рло → горло  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. цілий — голова́ ці́ла (на пле́ча́х) у кого і без додатка. Хто-небудь живий, не загинув (у бою). Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла голова була на плечах (П. Куліш). і вовки́ си́ті, і ко́зи ці́лі. Ніхто не зазнав шкоди, збитків, неприємностей і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
8. цілий — I. ВЕСЬ (ВВЕСЬ) (УВЕ́СЬ) (означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю), ЦІ́ЛИЙ, ВСЕ́НЬКИЙ (УСЕ́НЬКИЙ) розм., ВСЕЙ (УСЕ́Й) діал. Лунає пісенька на ввесь садок (Л. Глібов); Тут зібралися козаки.. з усієї України (І.  Словник синонімів української мови
9. цілий — Ці́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. цілий — ЦІ́ЛИЙ, а, е. 1. Такий, від якого нічого не відділено, не відокремлено; не розділений, не роздроблений. Гулять так гулять: бий, жінко, ціле яйце в борщ (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах