справжній

спра́вжній

-я, -є.

1》 Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний.

|| Не штучний, не підробний.

|| Щирий, не вдаваний.

2》 Який відповідає певним вимогам, який є досконалістю, взірцем, ідеалом чого-небудь.

3》 Надзвичайно подібний до кого-, чого-небудь, дуже схожий з кимсь, чимсь.

4》 Яким повинен бути, який відповідає дійсності.

Значення в інших словниках

1. справжній — (який є в дійсності) дійсний, правдивий, достеменний, реальний, фактичний, (про документи) непідробний, книжн. автентичний, (з досконалістю) повноцінний, (як інші) типовий.  Словник синонімів Полюги
2. справжній — спра́вжній прикметник  Орфографічний словник української мови
3. справжній — Істинний, правдивий, чистий <�тобі>, дійсний, не уявний, р. формений; (- квітку) реальний, не штучний, не фіктивний, не підроблений; (зміст) неперекручений; (підпис) автентичний; (майстер) з ласки Божої; справдешній.  Словник синонімів Караванського
4. справжній — I дійсний, достеменний, достотний, непіддільний, нестеменний, правдешній, правдішній, справдешній, справдішній, справедливий (рідк.), справжнісінький, сутий (рідк.), щирий II див. досконалий  Словник синонімів Вусика
5. справжній — [спраўжн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. справжній — СПРА́ВЖНІЙ, я, є. 1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (М. Коцюбинський); Сумніву не було: це було справжнє кам'яне вугілля.  Словник української мови у 20 томах
7. справжній — назива́ти / назва́ти ре́чі їх (свої́ми, вла́сними, спра́вжніми і т. ін.) імена́ми. Говорити про кого-, що-небудь прямо, відверто, недвозначно і т. ін., не добираючи делікатних слів чи виразів.  Фразеологічний словник української мови
8. справжній — ГОТО́ВИЙ (який досяг необхідної майстерності й може виконувати відповідні обов'язки), ЗАКІ́НЧЕНИЙ, ГОТОВІ́СІНЬКИЙ розм. — Чи бачили таке!.. Готовий хлібороб, одним словом (А. Головко); Її суджений, закінчений богослов, був сином священика (Н.  Словник синонімів української мови
9. справжній — Спра́вжній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. справжній — СПРА́ВЖНІЙ, я, є. 1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (Коцюб., III, 1956, 427); Сумніву не було: це було справжнє кам’яне вугілля.  Словник української мови в 11 томах
11. справжній — Справжній, -я, -є Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі. Г. Барв. 501.  Словник української мови Грінченка