справжній

СПРА́ВЖНІЙ, я, є.

1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний.

Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (М. Коцюбинський);

Сумніву не було: це було справжнє кам'яне вугілля. А матроси вже натягли хмизу та кураю, запалили вогнище, склали шматки вугілля нещільною пірамідкою (З. Тулуб);

// Не штучний, не підробний.

Усі образи позаквітчувані були усякими квітками: коли улітечку, то справжніми, а на зиму, то робленими з шпалерів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Зовсім інакше почуваєшся, коли не з іграшковим, а зі справжнім інструментом маєш справу або коли підпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввімкнути (О. Гончар);

// Щирий, не вдаваний.

В'ються вони кругом панянок, .. стріляють то сюди, то туди своїми гострими одмовами, викликають то справжній, то притворний регіт... (Панас Мирний);

Справжні сльози.

2. Який відповідає певним вимогам, який є досконалістю, взірцем, ідеалом чого-небудь.

Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, наче його зробив справжній майстер (І. Нечуй-Левицький);

Скінчивши Академію і ставши справжнім художником, Тарас Григорович задумав провідати рідний край (Панас Мирний);

Справжній педагог не може бути ремісником, він – скульптор, який ліпить характер молодої людини... (О. Донченко);

Словники – справжні, путящі словники з широким ілюстративним матеріалом – є не тільки зведенням в одно місце мовних багатств, а разом з тим і свідченням розумового, духовного багатства (М. Рильський);

Справжній козак;

Справжній політик;

Справжній учений.

3. Надзвичайно подібний до кого-, чого-небудь, дуже схожий з кимсь, чимсь.

Пацюк [парубок] собі худощавий [худорлявий], низенький, мишастий, справжній Пацюк, такий і прудкий (Панас Мирний).

4. Яким повинен бути, який відповідає дійсності.

– Правду кажучи, раніше і люди, і явища життя для мене виступали дещо применшеними. І тільки на фронтах цієї війни я склав справжню ціну і самому собі, і своїм товаришам (О. Гончар);

Але таки витрусить із себе весь непотріб лишивши справжнього Івана Загатного (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. справжній — (який є в дійсності) дійсний, правдивий, достеменний, реальний, фактичний, (про документи) непідробний, книжн. автентичний, (з досконалістю) повноцінний, (як інші) типовий.  Словник синонімів Полюги
2. справжній — спра́вжній прикметник  Орфографічний словник української мови
3. справжній — Істинний, правдивий, чистий <�тобі>, дійсний, не уявний, р. формений; (- квітку) реальний, не штучний, не фіктивний, не підроблений; (зміст) неперекручений; (підпис) автентичний; (майстер) з ласки Божої; справдешній.  Словник синонімів Караванського
4. справжній — I дійсний, достеменний, достотний, непіддільний, нестеменний, правдешній, правдішній, справдешній, справдішній, справедливий (рідк.), справжнісінький, сутий (рідк.), щирий II див. досконалий  Словник синонімів Вусика
5. справжній — [спраўжн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. справжній — -я, -є. 1》 Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. || Не штучний, не підробний. || Щирий, не вдаваний. 2》 Який відповідає певним вимогам, який є досконалістю, взірцем, ідеалом чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. справжній — назива́ти / назва́ти ре́чі їх (свої́ми, вла́сними, спра́вжніми і т. ін.) імена́ми. Говорити про кого-, що-небудь прямо, відверто, недвозначно і т. ін., не добираючи делікатних слів чи виразів.  Фразеологічний словник української мови
8. справжній — ГОТО́ВИЙ (який досяг необхідної майстерності й може виконувати відповідні обов'язки), ЗАКІ́НЧЕНИЙ, ГОТОВІ́СІНЬКИЙ розм. — Чи бачили таке!.. Готовий хлібороб, одним словом (А. Головко); Її суджений, закінчений богослов, був сином священика (Н.  Словник синонімів української мови
9. справжній — Спра́вжній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. справжній — СПРА́ВЖНІЙ, я, є. 1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (Коцюб., III, 1956, 427); Сумніву не було: це було справжнє кам’яне вугілля.  Словник української мови в 11 томах
11. справжній — Справжній, -я, -є Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі. Г. Барв. 501.  Словник української мови Грінченка