Словник синонімів української мови

справжній

ГОТО́ВИЙ (який досяг необхідної майстерності й може виконувати відповідні обов'язки), ЗАКІ́НЧЕНИЙ, ГОТОВІ́СІНЬКИЙ розм. — Чи бачили таке!.. Готовий хлібороб, одним словом (А. Головко); Її суджений, закінчений богослов, був сином священика (Н. Кобринська); Готовісінький коваль. — Пор. 3. спра́вжній.

СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше; ЩИ́РИЙ (про людину — для посилення якоїсь її ознаки). Тут уже справжній схід, європейців не видко, сліпі доми з гаремами (М. Коцюбинський); І це була істинна правда: сколихнулось велике народне море (М. Стельмах); Скільки дійсних випадків і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі попід тинами (А. Головко); Іван був неодмінним учасником цих прогулянок і фактичним організатором їх (П. Колесник); Венера, як правдива мати, Для сина рада все оддати (І. Котляревський); Сердешна дитина! Обідране; ледве, ледве Несе ноженята... (Достеменний син Катрусі) (Т. Шевченко); Він не дозволить задля всіляких бутафорських планів ламати справдешні плани і графіки (Ю. Мушкетик); На йому мужицька одежа, а з лиця зовсім пан, неначе на козлах сидів переодягнений за наймита справдішній панок (І. Нечуй-Левицький); Зате Владко був, можна сказати, властивим левом теперішньої оборони (І. Франко); З афектованим рухом щирого сицилійця він підняв руку (М. Коцюбинський).

СПРА́ВЖНІЙ (не фальшивий або який не є копією чи підробкою чого-небудь), НЕПІДРО́БНИЙ, НЕПІДРО́БЛЕНИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СУ́ТИЙ рідше; АВТЕНТИ́ЧНИЙ книжн. (про текст, документ і т. ін.); ОРИГІНА́ЛЬНИЙ (який не є копією або підробкою чого-небудь); ЧИ́СТИЙ, ЩИ́РИЙ (про метали та вироби з них). Сумніву не було: це було справжнє кам'яневугілля (З. Тулуб); Обличчя його виявило непідроблену радість (В. Собко); Я не бачив і не знаю, чи є у вас справдешній список переробленого в думу "Слова" (Панас Мирний); Писав (Шульга) доноси на "Просвіту" і то найпідлішого ґатунку. Тепер усе виявилось і автентичні документи в руках у нас (М. Коцюбинський); В день вінчання надіслала (пані) молодій парі коштовну.. оригінальну японську вазу (Ірина Вільде); Чисте срібло; Чисті червінці; Щире золото.

СПРА́ВЖНІЙ (такий, яким хтось мусить бути, який є досконалістю, взірцем чого-небудь), І́СТИННИЙ, ПОВНОЦІ́ННИЙ, СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., ЦІ́ЛИЙ розм. Зовсім інакше почуваєшся, коли не з іграшковим, а зі справжнім інструментом маєш справу (О. Гончар); Як істинний енциклопедист, Сковорода знався на багатьох науках і мистецтвах (з журналу); З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна називати лише того, хто віддає належне і роботі, й людям, і життю (П. Загребельний); Мати — доктор у лікарні, батько — начальство у залізничному технікумі: стопроцентна інтелігенція (І. Муратов); Дащенко ласував рибою, Грек і Ратушний, яко справдешні рибалки, — щербою (Ю. Мушкетик); Немає там справдішнього горя, де панує щира, гаряча... любов! (І. Нечуй-Левицький); Моя девіза: йти за віком І бути цілим чоловіком! (М. Вороний). — Пор. 5. гото́вий.

СПРА́ВЖНІЙ (цілком подібний до кого-, чого-небудь), ТИПО́ВИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., ЧИ́СТИЙ розм., ФО́РМЕНИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ПРЯМИ́Й розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., ФОРМА́ЛЬНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше. — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй! (О. Гончар); Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г. Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (Ірина Вільде); Він жив за твердим розкладом, життям справдешнього спартанця (Л. Дмитерко); Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І. Нечуй-Левицький); Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка); — Дозвольте доповісти, екселенц... Вся оця поліція — формені дармоїди (Ю. Яновський); — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д. Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт... Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. справжній — (який є в дійсності) дійсний, правдивий, достеменний, реальний, фактичний, (про документи) непідробний, книжн. автентичний, (з досконалістю) повноцінний, (як інші) типовий.  Словник синонімів Полюги
  2. справжній — спра́вжній прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. справжній — Істинний, правдивий, чистий <�тобі>, дійсний, не уявний, р. формений; (- квітку) реальний, не штучний, не фіктивний, не підроблений; (зміст) неперекручений; (підпис) автентичний; (майстер) з ласки Божої; справдешній.  Словник синонімів Караванського
  4. справжній — I дійсний, достеменний, достотний, непіддільний, нестеменний, правдешній, правдішній, справдешній, справдішній, справедливий (рідк.), справжнісінький, сутий (рідк.), щирий II див. досконалий  Словник синонімів Вусика
  5. справжній — [спраўжн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  6. справжній — -я, -є. 1》 Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. || Не штучний, не підробний. || Щирий, не вдаваний. 2》 Який відповідає певним вимогам, який є досконалістю, взірцем, ідеалом чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. справжній — СПРА́ВЖНІЙ, я, є. 1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (М. Коцюбинський); Сумніву не було: це було справжнє кам'яне вугілля.  Словник української мови у 20 томах
  8. справжній — назива́ти / назва́ти ре́чі їх (свої́ми, вла́сними, спра́вжніми і т. ін.) імена́ми. Говорити про кого-, що-небудь прямо, відверто, недвозначно і т. ін., не добираючи делікатних слів чи виразів.  Фразеологічний словник української мови
  9. справжній — Спра́вжній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. справжній — СПРА́ВЖНІЙ, я, є. 1. Який є насправді, в дійсності; істинний, дійсний. Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (Коцюб., III, 1956, 427); Сумніву не було: це було справжнє кам’яне вугілля.  Словник української мови в 11 томах
  11. справжній — Справжній, -я, -є Дѣйствительный, настоящій. Се вже бабі справжні радощі. Г. Барв. 501.  Словник української мови Грінченка