часний

часни́й

-а, -е.

1》 діал. Залежний від зручного часу, погоди, обставин і т. ін. Часна робота.

2》 зах. Своєчасний (про пологи). Часна дитина.

Значення в інших словниках

1. часний — ЧАСНИ́Й, а́, е́, діал. 1. Такий, що залежить від часу, у який найкраще що-небудь робити. Копати канаву – часна робота (Сл. Б. Грінченка). 2. Своєчасний (про пологи). Часна дитина (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. часний — Часни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. часний — Часни́й, -а́, -е́ 1) О работѣ: зависящій отъ времени, въ которое наиболѣе удобно дѣлать, напр. копати канаву — часна робота, такъ какъ для совершенія ея необходима хорошая погода, въ дождь копать нельзя. Лохв. у. 2) Своевременный (о родахъ). Часна дитина. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка