часник
часни́к
-у, ч.
1》 Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині.
2》 Дикоростуча багаторічна рослина ряду цибулинних. Часник польовий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови