Значення в інших словниках
-
часник —
ЧАСНИ́К, у́, ч. 1. Дворічна городня рослина з характерним смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних (вживається як страва, приправа, а також у медицині).
Словник української мови у 20 томах
-
часник —
часни́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
часник —
-у, ч. 1》 Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині. 2》 Дикоростуча багаторічна рослина ряду цибулинних. Часник польовий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
часник —
Дворічна рослина з родини лілійних; походить з Малої Азії; їстівна цибулина складається з т.зв. зубців з характерним смаком і запахом; поширена приправа; має лікувальні та бактерицидні властивості.
Універсальний словник-енциклопедія
-
часник —
вте́рти ма́ку (часнику́), згруб. Побити, суворо покарати кого-небудь. За нові його (кавалера) вибрики я такого йому втру маку, що навіки відхочеться йому женихатися (Переклад М. Лукаша); — Іч, який...— чого захотів!?...
Фразеологічний словник української мови
-
часник —
Часни́к, -ку́, -ко́ві, в -ку́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
часник —
ЧАСНИ́К, у́, ч. 1. Овочева городня рослина з різким смаком і запахом, що належить до цибулинних культур родини лілійних; вживається як страва, приправа, а також у медицині. Не їла душа часнику, не буде й смердіти (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах