челядь
че́лядь
-і, ж., збірн.
1》 іст. Населення феодальної вотчини у давній Русі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.).
2》 іст. Дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга.
|| Люди, які посідали невисоке службове або громадське становище.
|| Слуги взагалі; прислужники.
3》 заст., діал. Молодь.
|| Весільні гості молодої.
4》 заст. Жінки, дівчата.
5》 діал. Члени однієї родини.
6》 зневажл. Попихачі, холуї.
Великий тлумачний словник сучасної української мови