ченець

чене́ць

-нця, ч. (мн. ченці, -ів), діал.

Чернець.

Значення в інших словниках

1. ченець — ЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал. Чернець. Сучасне європейське літочислення ввели 533 року за ініціативою римського ченця Діонісія Малого... (з наук.-попул. літ.); 30 січня – свято преподобного Антонія Великого.  Словник української мови у 20 томах
2. ченець — чене́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. ченець — Чене́ць, звич. черне́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ченець — Чене́ць, -нця м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець. Грин. III. 461.  Словник української мови Грінченка