ченець

ЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал.

Чернець.

Сучасне європейське літочислення ввели 533 року за ініціативою римського ченця Діонісія Малого... (з наук.-попул. літ.);

30 січня – свято преподобного Антонія Великого. Преподобний Антоній – засновник інституції ченців (з газ.);

Вони, як ті ченці, що в своєму несамовитому фанатизмові не зможуть забути цього ніколи (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. ченець — чене́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ченець — -нця, ч. (мн. ченці, -ів), діал. Чернець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ченець — Чене́ць, звич. черне́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ченець — Чене́ць, -нця м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець. Грин. III. 461.  Словник української мови Грінченка