ченець
ЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал.
Чернець.
Сучасне європейське літочислення ввели 533 року за ініціативою римського ченця Діонісія Малого... (з наук.-попул. літ.);
30 січня – свято преподобного Антонія Великого. Преподобний Антоній – засновник інституції ченців (з газ.);
Вони, як ті ченці, що в своєму несамовитому фанатизмові не зможуть забути цього ніколи (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ченець — чене́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ченець — -нця, ч. (мн. ченці, -ів), діал. Чернець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ченець — Чене́ць, звич. черне́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ченець — Чене́ць, -нця м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець. Грин. III. 461. Словник української мови Грінченка