1. Словник української мови Грінченка

ченець

Чене́ць, -нця

м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець. Грин. III. 461.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ченець — ЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал. Чернець. Сучасне європейське літочислення ввели 533 року за ініціативою римського ченця Діонісія Малого... (з наук.-попул. літ.); 30 січня – свято преподобного Антонія Великого. Словник української мови у 20 томах
  2. ченець — чене́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. ченець — -нця, ч. (мн. ченці, -ів), діал. Чернець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ченець — Чене́ць, звич. черне́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)