ченчик
ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм.
Пестл. до черне́ць.
– Се, – каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві, – се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш);
– Не гнись, не гнисмь! – гукав проворний ченчик двом бідакам, що заливались потом. – Це ж слово боже, а не дрівця, які тягають в пеклі під казани! (Валерій Шевчук);
Тарас якнайстрашніше почав розповідати про те, як того літа упрохався переночувати в школі якийсь мандрівний ченчик і як на ранок найшли його мертвим (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ченчик — че́нчик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- ченчик — -а, ч., розм. Пестл. до чернець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ченчик — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст. Словник синонімів української мови
- ченчик — Че́нчик, -ка; -чики, -ків (зм. від черне́ць) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ченчик — ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм. Пестл. до черне́ць. — Се, — каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві,— се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш, Вибр., 1969, 77); — Послухайте, Петре, ви справжнісінький ченчик (Баш, Вибр., 1948, 17). Словник української мови в 11 томах
- ченчик — Ченчик, -ка м. ум. отъ чернець. Словник української мови Грінченка