ченчик

Значення в інших словниках

1. ченчик — ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм. Пестл. до черне́ць. – Се, – каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві, – се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш); – Не гнись, не гнисмь! – гукав проворний ченчик двом бідакам, що заливались потом. Словник української мови у 20 томах
2. ченчик — че́нчик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
3. ченчик — -а, ч., розм. Пестл. до чернець. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ченчик — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст. Словник синонімів української мови
5. ченчик — ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм. Пестл. до черне́ць. — Се, — каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві,— се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш, Вибр., 1969, 77); — Послухайте, Петре, ви справжнісінький ченчик (Баш, Вибр., 1948, 17). Словник української мови в 11 томах
6. ченчик — Ченчик, -ка м. ум. отъ чернець. Словник української мови Грінченка