1. Словник української мови в 11 томах

ченчик

ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм. Пестл. до черне́ць.

— Се, — каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві,— се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш, Вибр., 1969, 77);

— Послухайте, Петре, ви справжнісінький ченчик (Баш, Вибр., 1948, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ченчик — ЧЕ́НЧИК, а, ч., розм. Пестл. до черне́ць. – Се, – каже ченчик, що проводжав їх по монастиреві, – се добрії молодці-запорожці по Києву гуляють (П. Куліш); – Не гнись, не гнисмь! – гукав проворний ченчик двом бідакам, що заливались потом. Словник української мови у 20 томах
  2. ченчик — че́нчик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. ченчик — -а, ч., розм. Пестл. до чернець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ченчик — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст. Словник синонімів української мови
  5. ченчик — Че́нчик, -ка; -чики, -ків (зм. від черне́ць) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ченчик — Ченчик, -ка м. ум. отъ чернець. Словник української мови Грінченка