черк

I виг., розм.

1》 Звуконаслідування, що означає різкий звук з шумом від тертя одного предмета об інший.

2》 Уживається як присудок за знач. черкати I, черкнути.

II -у, ч., діал.

Мить.

Значення в інших словниках

1. черк — ЧЕРК¹, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає різкий звук із шумом від тертя одного предмета об інший. Налапав [Чіпка] у гамані крицю, кремінь; приложив губку... Черк!...  Словник української мови у 20 томах
2. черк — черк 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. черк 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
3. черк — Черк, виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. черк — ЧЕРК¹, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає різкий звук з шумом від тертя одного предмета об інший. Налапав [Чіпка] у гамані крицю, кремінь; при-ложив губку… Черк!...  Словник української мови в 11 томах
5. черк — I. Черк меж. 1) Выражаетъ движеніе рѣжущаго орудія. Підняв косу та черк себе! МВ. 2) Выражаетъ ударъ, хвать! З сим словом черк його в пику! Кв. 3) Выражаетъ хватаніе, хвать! (Собака) кабана черк за ногу і покусала. О. 1862. IV. 83. 4) Чмокъ.  Словник української мови Грінченка